Порядок розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та практика Європейського Суду з прав людини з цього приводу

Фактичною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність сукупності неспростованих доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів обставин, про те що підозрюваний, обвинувачений не виконує покладених на нього процесуальних обов’язків, а також намагається чи намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування чи суду чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню, недостатньо. Зазначене повинно підтверджуватися відповідними матеріалами, які має право дослідити слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, статтею 182 КПК України визначено, що під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, суд може визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в залежності від тяжкості вчиненого злочину. При цьому, до підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в ухвалі суду встановлюються певні обмеження, яких вони повинні дотримуватись. Проте, законом передбачено випадки, коли застава не може бути застосована.  Це, зокрема, стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; злочину, який спричинив загибель людини; особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Не менш важливим при вирішенні питань щодо обрання запобіжного заходу є принцип верховенства права (стаття 8 КПК України), згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Засада верховенства права за своїм змістом охоплює комплекс національних інститутів, правових механізмів та процедур, які є обов'язковими для того, аби особа мала можливість захистити свої права, свободи і законні інтереси від сваволі з боку держави (її органів і службових осіб) та зберегти свою гідність. Стандарти цього комплексу частково вироблені на міжнародному рівні і містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Серед національних інститутів, які є важливими і необхідними для забезпечення верховенства права у сфері кримінального провадження, насамперед, необхідно назвати незалежний і справедливий суд, формування і діяльність якого відбувається за допомогою правових механізмів і процедур, що забезпечують дотримання загальновизнаних прав і свобод людини, а у випадку їх порушення - належний захист.

У демократичному суспільстві свобода пересування є невід’ємною частиною життя людини і закріплена рядом нормативних актів, зокрема ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обмеження свободи пересування відповідно до ст. 2 ч. 3 даного Протоколу можливе на підставі закону і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи, враховуються також вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Статтею 205 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Після оголошення копія такої ухвали негайно вручається підозрюваному, обвинуваченому, що дає змогу особі відносно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безперешкодно скористатись правом на оскарження ухвали слідчого судді до суду апеляційної інстанції.

Поряд з судами вищої інстанції України, особа має право захистити свої права і в Європейському суді з прав людини.

Вказаним судом вже прийнято ряд рішень, в яких наголошується на  порушенні статті 5 Конвенції, яке відповідно до практики Суду у справах щодо України можна вважати системним. Наприклад у справі «Харченко проти України»(Kharcnenko v. Ukraine) Суд зазначив, що постійно констатує «порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції щодо періодів, протягом яких тримання під вартою здійснювалося без відповідного судового рішення, особливо протягом періоду після закінчення слідства та до початку судового розгляду». Вважалося, що проблема походить з прогалини у законодавстві, і державі-відповідачу було запропоновано вжити невідкладних заходів для приведення її законодавства та практики у відповідність з висновками Суду щодо статті 5 Конвенції. Проте і з прийняттям нового КПК України вказана проблема має місце і вказані недоліки зустрічаються на практиці.

Вивчення та врахування практики Європейського Суду з прав людини про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме винесенню правозастосувачами законних та обґрунтованих рішень щодо застосування цього виняткового запобіжного заходу.

Помічник голови суду

Прес-секретар Комова І.В.