ВС роз’яснив, хто відноситься до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі

ВС переглядав рішення у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач був звільнений із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці а саме, через скорочення штату працівників.

Особа не погоджувався з наказом, як з таким, що не відповідає вимогам статті 42 КЗпП України, оскільки ступінь його кваліфікації та продуктивності праці надають йому переважне право на залишення на роботі. Також зазначав, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, а дружина не працює, його безперервний трудовий складає 19 років, а профспілковий комітет згоди на його звільнення не надав.

Суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Суди звернули увагу на те, що на час звільнення позивача відповідач порівнював між собою кваліфікацію лише двох працівників структурного підрозділу, в якому працював позивач, хоча мав порівнювати інженерів першої категорії не окремого структурного підрозділу, а всієї телерадіокомпанії. Після проведення скорочення штату працівників у телерадіокомпанії залишилось працювати 19 інженерів першої категорії і їх кваліфікація не порівнювалась з кваліфікацією позивача. Відповідач не врахував, що позивач є єдиним працюючим членом сім'ї, на утриманні якого двоє неповнолітніх дітей, а тому позивач мав переважне право на залишення на роботі.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою на рішення судів, у якій зазначав про те, що у витягу з протоколу засідання профспілкового комітету, є лише посилання на норму права (пункт 1 частини другої статті42 КЗпП України) та відсутнє обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача. При звільненні позивача з займаної посади, відповідачем не застосовувалося положення частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки між працівниками існувала різниця у кваліфікації і продуктивності праці. Відповідач вважав, що суди безпідставно зазначили, що порівнювати кваліфікацію працівників необхідно на всьому підприємстві, не врахувавши, що інші інженери підприємства різних категорій не входять до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають таке переважне право.

ВС не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається сімейним при наявності двох або більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

З аналізу цієї норми права випливає, що положення статті не встановлюють підстави для звільнення, на відміну від пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а лише визначають підстави для залишення працівників на роботі під час їх звільнення у зв'язку з наявністю переважного права на таке залишення.

Саме наявність у позивача двох утриманців стала підставою для відмови профкому у звільненні цього працівника і така відмова є обґрунтованою. А посилання відповідача на те, що в рішенні про відмову у звільненні профспілковий комітет неправильно послався на пункт 1 частини другої статті 42 КЗпП України не заслуговують на увагу.

Також ВС відхилив аргументи касаційної скарги про те, що інші інженери підприємства різних категорій не входять до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають таке переважне право.

Суд роз’яснив, що при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗПП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені статтею 42 цього Кодексу. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню (постанова від 25.07.2018 у справі № 382/1039/16-ц).

Українське право