Мін’юст підготував методичні рекомендації щодо запобігання і протидії корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування. В них навіть наявні поради чиновникам — як не стати корупціонером.

 

В зоні ризику — лікарі і правоохоронці

 

Методичні рекомендації, які підготував Мін’юст, можна назвати своєрідним посібником для держслужбовців і правоохоронців. Передусім, у них міститься перелік антикорупційних нормативно-правових актів, розкривається зміст термінології, що використовується у законодавстві, надається детальний опис превентивних антикорупційних механізмів.

 

Між іншим, в антикорупційній «методичці» наведено   

перелік дозволених подарунків. Так, чиновники мають право отримувати одноразові презенти на суму до 609 грн. (50% мінімальної місячної зарплатні). Законними згідно з інструкцією вважаються і регулярні пожертвування, але одна людина може протягом року «обдарувати» держслужбовця максимум на 1218 грн. (один прожитковий мінімум). При цьому в рекомендаціях указано, що подарунки і прояви гостинності (на зразок запрошення на чай або каву) не повинні бути постійними. Мін’юст також радить, як вчинити з підкинутим подарунком: після виявлення презенту потрібно терміново звернутися до вищестоящого керівництва, запросити колег як свідків, написати пояснювальну записку і передати знайдене правоохоронцям.

 

До речі, в документі, перелічено зони підвищеного корупційного ризику, виокремлені Національною антикорупційною стратегією на 2011—2015 роки — це правоохоронна, медична, земельна, освітня, податкова, митна сфери, сфери державних закупівель та державної служби. Саме в них треба здійснювати найбільш активну роботу щодо запобігання корупції.

 

Окрема глава присвячена виявленню можливих корупційних ризиків у діяльності органу, в ній також наведено способи їх усунення. Серед таких ризиків, на

думку авторів рекомендацій, наділення посадових осіб дискреційними повноваженнями, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень. Усунення такого ризику, як правило, потребує удосконалення нормативно-правової бази, яка врегульовує діяльність відповідних посадових осіб.

 

Ще одним поширеним корупційним ризиком є неналежна організація роботи, яка виявляється у створенні відповідних умов, що спонукають громадян вдаватися до корупційних дій. У першу чергу це стосується сфери надання адміністративних послуг. Як приклад наводиться обмеження доступу до органу чи посадової особи, штучне створення черг, установлення незручного для громадян графіку прийому, зобов’язування надання додаткових, не передбачених законодавством документів, відсутність належних умов для перебування громадян в органі, відсутність інформації про процедуру надання послуги тощо. Усунення таких ризиків можливе шляхом ширшого використання інформаційно-комунікаційних технологій (запровадження електронної черги, попереднього запису телефоном чи через електронну скриньку), встановлення зручного для громадян графіку роботи,         

наявність інформаційних стендів та поширення інформації про порядок надання послуг у засобах масової інформації тощо.

 

Автори також рекомендують дотримуватися правил поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначених законом про правила етичної поведінки. «Керівники повинні демонструвати та заохочувати етичну поведінку, зокрема шляхом створення адекватних умов роботи, дієвого оцінювання показників роботи», — підсумовують автори посібника.

 

Антикорупційні поради

 

Цікаво, що посібник певним чином заохочує так зване стукачництво. «Одним із важливих засобів запобігання і протидії корупції є зміна досить поширених в українському суспільстві негативних уявлень про осіб, які надають керівництву чи правоохоронним органам інформацію про прояви корупції у своєму колективі. Міжнародна спільнота визнала підтримку таких осіб важливим завданням держав, що прагнуть бути демократичними та доброчесними», — констатують автори. «Внутрішні антикорупційні плани чи програми установ та організацій мають передбачати спеціальні положення, що стосуються вказаної категорії осіб. Зокрема, йдеться про створення особливих каналів      

надання такої інформації, спеціальні тренінги для керівників щодо належної поведінки стосовно такої категорії осіб тощо», — рекомендує Мін’юст.

 

Але найбільш незвичними видаються наведені в рекомендаціях поради чиновникам. Наприклад такого змісту: «Станьте прикладом нетерпимості до проявів корупції. Своєю поведінкою давайте оточуючим зрозуміти, що не тільки не будете самі брати участь у корупційних діяннях, а й не будете приховувати таких діянь своїх колег». Або «рішуче припиняйте спроби втягнути вас у корупційні діяння. Негайно повідомляйте про такі спроби керівництву». «Не створюйте в оточуючих враження, що ви відкриті для «невеликих ознак уваги», — радять автори посібника. — Не соромтеся відмовитися від подарунка або повернути його, супроводжуючи цю відмову роз’ясненням правил, яких ви маєте дотримуватися… Якщо третя особа попросила вас надати їй протиправну послугу, негайно поінформуйте про це своє керівництво».

 

Якщо в ході розмови із сторонньою особою виникає підозра, що вам намагатимуться зробити протиправну пропозицію, яку буде складно відхилити, автори радять запросити до участі у розмові одного із своїх колег.

 

І ще одна рекомендація — чітко розмежовуйте службову діяльність і приватне життя. Загальновідомо,   

що особливо складно відмовити у наданні «невеликої послуги», коли сам службовець або члени його родини з цією особою перебувають у дружніх стосунках, а також коли вони отримують привілеї у будь-якому вигляді (квитки на концерт, запрошення до ресторанів), на які не можна відповісти у той самий спосіб. Тож будьте щирими з друзями та не забувайте, що ви на службі навіть удома».