Для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення

Позивач оскаржив до суду постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до постанови, керуючи транспортним засобом та рухаючись у напрямку міської лікарні, позивач здійснив в`їзд на територію, на яку поширено дію дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив Розділ 33 пункту 3.21 Правил дорожнього руху України.

Позивач не заперечував керування транспортним засобом у зоні дії знаку 3.21 «В`їзд заборонено», однак вказував на необхідність таких дій, оскільки він віз у лікарню дитину, яку покусав бродячий пес, а інші шляхи під`їзду до приймального відділення лікарні було перекрито тимчасовими огорожами та написами.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову та зазначили, що позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки порушив правила дорожнього руху під час надання дитині невідкладної медичної допомоги, а тому діяв у стані крайньої необхідності, що звільняє особу від відповідальності за вчинене нею порушення.

Управління патрульної поліції звернулось з касаційною скаргою, в якій зазначало, зокрема, про те, що допомога дитині вже надавалась у медичному закладі, тому позивач, чекаючи її матір, був зобов`язаний виконати вимоги Правил дорожнього руху України та усунути наслідки їх порушення.

Касаційний адміністративний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та зазначив, що статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (стаття 18 КУпАП).

А статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Верховний Суд вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.

Суд касаційної інстанції зауважив, що з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб`єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.

Оскільки суди встановили, що позивач керував транспортним засобом у зоні дії знаку 3.21 «В`їзд заборонено» у зв`язку з крайньою необхідністю, зумовленою негайною потребою доставити до приймального відділення лікарні дитину семи років, на яку напав безпритульний пес, що підтверджуються наданими позивачем копіями карти звернення за медичною допомогою, випискою із медичної картки стаціонарного хворого дитячого травматологічного відділення, поясненнями матері дитини про те, що на її прохання позивач надав допомогу та доставив її сина до лікарні, оскільки на її виклик швидка допомога виїжджати відмовилась, ВС погодився з висновками про протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (постанова від 21.08.2019 у справі №215/5304/16-а(2-а/215/47/17).

Джерело