ККС висловився щодо обов’язку суду розглянути клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності

Вироком суду особу було засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено особу від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності.

Також вироком суду було вирішено заявлені цивільні позови.

Апеляційну скаргу подали обвинувачений та прокурор. Обвинувачений, зокрема, послався на те, що судом залишено без уваги його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Прокурор також зазначав, що судом не було вирішено клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а судове рішення повинно було бути викладеним у формі ухвали, а не вироку.

Апеляційний суд залишив вирок суду без змін. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання обвинуваченого про застосування до нього дії ст. 49 КК України про строк давності судом першої інстанції фактично вирішено при ухваленні ним вироку суду. При цьому апеляційний суд вважав обґрунтованим посилання суду на ст. 74 ч.5 КК України, згідно з якою особа може бути звільнена за вироком суду від покарання на підставі ст. 49 КК України.

Також апеляційний суд зазначив, що суд правильно ухвалив у цій справі вирок, оскільки ним вирішувались цивільні позови. Відповідно до ст. 74 ч.5 КК України при цьому особа звільняється не від відповідальності, а від покарання, що судом дотримано. Жодних негативних правових наслідків від такого процесуального вирішення судом питання застосування ст. 49 КК України немає.

Касаційний кримінальний суд скасував вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій. На підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності звільнив особу від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і кримінальне провадження щодо нього закрив.

Суд касаційної інстанції зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Суд касаційної інстанції зауважив, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди в порядку цивільного судочинства (постанова від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к).

Джерело