Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Менським районним судом розглянуто спільне подання адміністрації Державної установи «Менська виправна колонія» та спостережної комісії Менської РДА про умовно – дострокове звільнення від подальшого відбування засудженого Я., який відбував покарання у вищевказаній установі виконання покарань.
До вказаного подання передувало клопотання засудженого Я. про застосування до останнього вимог ст. 68 КК України, з урахуванням внесених змін до даної статті, у відповідності до яких за незакінчений злочин довічне позбавлення волі не призначається, а за готування до злочину призначається покарання у розмірі не більше половини максимального покарання, передбаченого санкцією статті.
Дослідивши всі наявні докази, враховуючи строк відбутого покарання та характеристику засудженого за місцем відбування покарання, внесене подання судом було задоволено та звільнено засудженого Я. умовно – достроково від подальшого відбування покарання.
Вказана ухвала набрала законної сили та була виконана в установленому законом порядку.
Через деякий час на адресу суду надійшла апеляційна скарга потерпілої по кримінальному провадженню на ухвалу суду про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого Я. та ухвалу про застосування до засудженого Я. вимог ст. 68 КК України, згідно якої, з урахуванням змін в законодавстві, засудженому Я. було зменшено покарання до половини максимального.
В установленому законом порядку апеляційна скарга була направлена до Чернігівського апеляційного суду, прийнята судом та розглянута.
Колегія суддів апеляційного суду своєю ухвалою відмовила в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та відсутність порушень, які б були підставою для скасування ухвал місцевого суду.
Вирішуючи питання про допуск даної апеляційної скарги до розгляду в апеляційному суді, колегія суддів виходила з того, що ч. 5 ст. 539 КПК України містить перелік осіб, які викликаються в судове засідання при вирішенні питання виконання вироку і серед них зазначено «…інші особи у разі необхідності».
Порядок оскарження судових рішень, пов’язаних із виконанням вироків суду, та коло осіб, які можуть це зробити, більш ширше роз’яснив Верховний суд.
Так, у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.04.2019 (ВС/ККС № 521/19551/17) вказано про таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є важливою складовою конституційного права особи на судовий захист.
Однак формулювання ст. 129 Конституції України не вказують на коло суб'єктів, які наділені правом оскарження судових рішень. Такі особи визначені КПК України та іншими Законами.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
За змістом пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України потерпілий відноситься до числа учасників (сторін) кримінального провадження та учасників судового провадження.
Разом з тим, згідно з пунктами 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; судове провадження - кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, вирішення тих чи інших питань, на стадії виконання вироку не охоплюється поняттям «кримінальне провадження» та здійснюється в межах окремих судових процедур. У зв'язку з цим і обсяг прав (включно із правом на апеляційне оскарження судових рішень) тих чи інших учасників кримінального провадження на стадії судового провадження щодо розгляду кримінального провадження по суті та на стадії виконання вироку суду є відмінним. Якщо під час судового розгляду кримінального провадження по суті на стадії виконання вироку суду відповідно до кримінального процесуального закону потерпілий має право брати участь у судових засіданнях і, відповідно, оскаржувати судові рішення, то на стадії виконання вироку чинний КПК України не передбачає участі потерпілого (ч. 5 ст. 539 КПК України). У той же час положення ч. 6 ст. 539 КПК України, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про вирішення питань на стадії виконання вироку суду, стосується тих осіб, які беруть чи мають право брати участь у судовому засідання щодо розгляду відповідного питання.
Беручи до уваги вищевикладене, потерпілий не є особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду, ухвалену на стадії виконання вироку суду, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 393, ч. 6 ст. 539 КПК України.
помічник голови суду
прес-секретар Комова І.В.