Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У грудні 2019 року до Менського районного суду звернувся голова одного з фермерських господарств міста з позовом про відшкодування йому спричинених збитків внаслідок злочину та завданої моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач гр.М прибув до будівлі млина, яка належить фермерському господарству, звідки здійснив викрадення одного вальцевого станка Р 6-ВС 185х170, вартість якого, на момент скоєння крадіжки складала 18 000 гривень 00 копійок. Продовжуючи свою злочинну діяльність відповідач вдруге прибув до будівлі цього ж млина, звідки шляхом демонтажу млина АВМ-6 здійснив викрадення ще одного вальцевого станка Р 6-ВС 185х170, вартість якого згідно на момент скоєння крадіжки складала 18 000 гривень 00 копійок. Таким чином Фермерському господарству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 36 000 гривень 00 копійок. Вироком Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2019 року гр.М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік. На момент подачі позову матеріальну шкоду відповідачем добровільно не відшкодовано. Крім цього, позивач послався на те, що йому було завдано моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, моральна шкода завдана його здоров’ю, через стрес, завданий злочином, щодо якого він є потерпілим, а тому враховуючи, враховуючи характер та обсяг завданих йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмір 40000 грн.
В ході розгляду цивільної справи в суді знайшли підтвердження обставини вказані позивачем.
Судом враховано вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, в якій вказано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При визначенні спричиненої моральної шкоди суд послався, зокрема, на положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи, що такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного, а також похилий вік позивача та погіршення його стану здоров’я, що змусило позивача звертатись за медичною допомогою, перенесені з даного приводу його душевні хвилювання, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнув з відповідача на користь позивача 36000грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином, про що 02 квітня 2020 року ухвалено рішення суду, з повним текстом якого можна ознайомитись в ЄДРСР (справа № 738/2127/19).
На даний час рішення суду не набрало законної сили.
помічник голови суду
прес-секретар Комова І.В.
_03_03.png)
