ККС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОМУ

Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, осіб було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі. Та на підставі статей 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 76 КК України.

Відповідно до вироку суду двоє неповнолітніх спільно домовилися таємно проникнути у приміщення кіоску і викрасти з нього товари. Особи за допомогою молотка, який принесли із собою, пошкодили покрівлю даху кіоску, проникли всередину приміщення, звідки умисно, таємно викрали пачки сухариків, вологі серветки та інші продукти харчування. У результаті вчиненої особами крадіжки потерпілому було завдано матеріальних збитків на загальну суму 717,85 грн.

Касаційний кримінальний суд ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції, призначивши покарання поза межами санкції статті, за якою засудив неповнолітніх обвинувачених, дійшов висновку про можливість призначення покарання на довільно визначений ним строк з огляду на неповнолітній вік обвинувачених та керуючись нормами Загальної частини КК України.

Таке застосування судом першої інстанції положень закону України про кримінальну відповідальність щодо призначення покарання ККС визнав неправильним тлумаченням цього закону, яке суперечить його точному змісту.

Суд касаційної інстанції вказав, що при обмеженні видів покарань та їх розмірів, які можна застосувати до неповнолітніх, суд має враховувати ці особливості в кожному випадку, виходячи із меж покарання, передбаченого санкцією статті закону України про кримінальну відповідальність.

Так, законом України про кримінальну відповідальність передбачено призначення неповнолітнім покарання у виді позбавлення волі на строк від шести місяців до десяти років, окрім випадків засудження за особливо тяжкий злочин. До неповнолітніх позбавлення волі на певний строк застосовується у порядку, передбаченому ст. 102 КК України, й тривалість позбавлення волі визначається з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, положень статей 63 та 102 цього Кодексу, а також санкції статті Особливої частини КК України.

ККС зазначив, що, якщо санкцією статті Особливої частини КК України визначено тільки максимальну межу покарання, то мінімальною є та нижча його межа, що встановлена в нормах Загальної частини КК для відповідного виду покарання, а стосовно неповнолітніх мінімальний розмір покарання призначається із врахуванням особливостей, передбачених статтями 99-102 цього Кодексу.

Якщо ж санкцією статті визначено мінімальну та максимальну межі покарання, то суд може призначити особі (як повнолітній так і неповнолітній) покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, тільки застосувавши положення ст. 69 КК України, за наявності для цього правових підстав.

В даному кримінальному провадженні обвинувачених визнано винуватими у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, санкцією якої передбачено один вид покарання - позбавлення волі та визначено як його мінімальну, так і максимальну межу.

Тому призначення судом першої інстанції покарання обвинуваченим, незважаючи на те, що вони є неповнолітніми, поза межами санкції, встановленої частиною 3 статті 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк один рік, з посиланням тільки на норми Загальної частини цього Кодексу, що регулюють особливості призначення покарання неповнолітнім, без врахування загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, зокрема щодо дотримання мінімальної межі покарання, установленої в санкції цієї статті, є неправильним тлумаченням закону України про кримінальну відповідальність, які регулюють призначення покарання.

ВС зазначив, що у свою чергу підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються положеннями ст. 69 цього Кодексу, що також визначено законодавцем у ст. 65 КК України, яка регулює загальні засади призначення покарання (постанова від 23.04.2020 у справі № 566/1387/18).

Українське право