КЦС ВКАЗАВ, КОЛИ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПІДЛЯГАЄ ЗАКРИТТЮ ЗА ВІДСУТНІСТЮ ПРЕДМЕТУ СПОРУ

Суди розглядали спір про визначення місця проживання дитини. Позивач зазначала, що відповідач відмовляється у добровільному порядку укласти договір про визначення місця проживання дитини, а тому виникла необхідність у встановленні місця проживання дитини разом з нею.

Відповідач під час розгляду справи зазначив, що відповідно до приписів статті 161 СК України сторони після розірвання шлюбу дійшли згоди щодо місця проживання малолітнього сина разом з матір`ю. Будь-яких дій щодо зміни місця проживання малолітнього сина він не вчиняв.

Крім того ним написано заяву про те, що він не заперечує щодо постійного місця проживання сина разом з матір`ю, яку нотаріально посвідчено приватним нотаріусом. На звернення позивача до органу опіки та піклування про надання рішення щодо визначення місця проживання сина з метою встановлення факту місця проживання дитини, органом опіки та піклування надано висновок у якому встановлено, що батько не заперечував щодо проживання сина з матір`ю.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спір у справі відсутній та провадження у справі необхідно закрити.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що відсутній предмет спору, а питання визначення місця проживання дітей було вирішено органом опіки та піклування та нотаріально посвідченою заявою відповідача про те, що останній не заперечує щодо постійного проживання сина разом з матір`ю.

Позивач звернулась до суду касаційної інстанції та зазначала, що між сторонами існує спір, а судами безпідставно закрито провадження у справі.

КЦС вирішив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС зауважив, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

КЦС зазначив, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Але відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

ВС зауважив, що якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

КЦС зазначив, що надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Та відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем також не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі (постанова від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц).

Українське право