ККС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО ЗЛІСНОГО УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ

Вироком суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Особа був визнаний винуватим у тому, що злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням аліментів на утримання сина, 2004 р.н., в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, чим допустив заборгованість у сумі 51 009,68 грн.

Засуджений у касаційній скарзі наполягав, що в його діях відсутній склад інкримінованого злочину тому, що не було злісного ухилення від сплати аліментів.

Суд касаційної інстанції зазначив, що предметом злочину, який аналізується, є кошти, що за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дітей.

З об`єктивної сторони злочин передбачений частиною 1 статтею 164 КК України може бути вчинений у формі злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Суд роз’яснив, що під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

При цьому діяння можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.

ВС вказав, що про злісний характер ухилення від сплати аліментів також можуть свідчити: тривалість ухилення (приміткою до ст. 164 КК України передбачено, виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів), продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливість кримінальної відповідальності з боку державного виконавця, неодноразове звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

ККС погодився з висновками судів, що особа був обізнаним щодо наявності рішення суду про стягнення з нього аліментів та обов`язку виконувати дане рішення, адже повідомлений державним виконавцем під розписку про необхідність сплати аліментів та наслідки ухилення від їх сплати.

Крім того, він неодноразово викликався до державного виконавця з приводу невиконання рішення про стягнення аліментів, попереджався про кримінальну відповідальність та зобов`язувався погашати заборгованість зі сплати аліментів, але, незважаючи на це, аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, не сплачував. Натомість вказував виконавцю, що його інформували працівники поліції про те, якщо він буде сплачувати 100-200 гривень в місяць, то його не притягнуть до відповідальності, у такому розмірі він і сплачував аліменти.

Судовими рішеннями також встановлено, що засуджений мав змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти, оскільки у вказаний період він на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебував, тобто не існувало жодних обставин, які свідчили б про поважність причин чи вимушеність несплати. Більше того, засуджений відмовлявся від роботи, запропонованої центром зайнятості, оскільки вакансії були для нього низькооплачувані, хоча фактично він не мав стабільного доходу, у зв`язку з чим накопичувалась заборгованість по аліментах.

ККС відхилив посилання скаржника, що він частково сплачував аліменти, тому в його діях відсутнє злісне ухилення, оскільки, незважаючи на незначні платежі (по 100-200 грн.) він решту коштів, визначених рішенням суду, не сплатив, що призвело до заборгованості, яка значно перевищує суму виплат за три місяці (51 009,68 грн).

А твердження про те, що він не мав змоги платити аліменти через відсутність роботи, суд не взяв до уваги, оскільки вказана обставина ні в якому разі не звільняє особу від обов`язку утримання дитини. Будучи обізнаним про наявність заборгованості, засуджений на протязі майже п`яти років не вживав жодних заходів для усунення негативних наслідків, спричинених його діями.

ККС дійшов висновку, що дані обставини вказують саме на злісне ухилення особи від сплати аліментів (постанова від 30.04.2020 у справі №283/1309/17).

Джерело