УХВАЛЕНИЙ МЕНСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК НАБРАВ ЗАКОННОЇ СИЛИ

Інформаційно: кримінальне провадження про обвинувачення гр.П. за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження)  до Менського районного суду надійшло за визначеною Чернігівським апеляційним судом підсудністю з сусіднього Корюківського районного суду.

Згідно обвинувального акту гр. П.  01 грудня 2018 року близько 20-00 годин, знаходячись в кухні житлового будинку у с. Олександрівка Корюківського району Чернігівської області на ґрунті неприязних відносин, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, передбачаючи наслідки, взяв до рук металевий рогач з дерев’яним держаком та протиправно, умисно наніс ним потерпілому Т. один удар в область правої сторони обличчя. Останній від отриманих тілесних ушкоджень впав на підлогу та був госпіталізований до реанімаційного відділення Корюківської ЦРЛ, де о 21-30 годині 01 грудня 2018 року помер. Згідно висновку судово-медичного експерта смерть потерпілого настала від набряку головного мозку, що став наслідком внутрішньочерепної травми, яка підтверджується наступними патологічними проявами: рвано-забійною раною на нижній повіці правого ока, синцем на повіках даного ока, що є початком раньового каналу, який проходить через верхню стінку орбіти, утворюючи дирчастий перелом, в порожнину черепа та закінчується в лобній долі правої гемісфери головного мозку, субарахноїдальними крововиливами головного мозку правої скроневої, лобної долей, розчавлення частини лобної долі правої гемісфери головного мозку. Тілесні ушкодження потерпілого мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті, могли утворитись 01.12.2018, від дії предмету, що має колючі властивості, в тому числі внаслідок нанесення удару металевим рогачем. Після отриманої травми потерпілий міг жити протягом короткого проміжку часу обмеженим кількома годинами.

Органом досудового розслідування, дії гр.П. кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений вину свою не визнавав, пояснивши тим, що він нікого вбивати не хотів, а лише захищав свою сім’ю від нападу потерпілого та його брата, які увірвалися до будинку з палками, вибивши двері.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, свідків, дослідивши в судовому засіданні всі наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, суд дійшов висновку, що гр.П. застосував кочергу для захисту від нападу потерпілого з братом, а також для відвернення їх протиправного насильницького вторгнення у житло, що виключає кваліфікацію вчиненого обвинуваченим П. діяння за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, свідомою вольовою поведінкою обвинуваченого, а не одним інстинктивним ударом, що мало місце в діях обвинуваченого під час відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло та від нападу групи осіб.

Судом враховано також вимоги ч. 5 ст. 36 КК України про те, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Тобто, закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення.

Як було встановлено, гр.П. захищаючись від нападу осіб, які протиправно насильницько вторглися у його будинок, наніс один удар кочергою у око потерпілого, від чого останній впав та у подальшому помер, а тому суд вважає, що гр.П. перебував у стані необхідної оборони, з метою відвернення протиправного насильницького вторгнення у своє житло та захисту від нападу групи осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України, такі дії гр.П. мають наслідку кримінальної відповідальності, а тому його виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у зв’язку з відсутністю у його діянні складу злочину.

Цивільний позов потерпілої залишено без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, тому що у діях гр.П. відсутній склад кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, у зв’язку з чим і витрати на правову допомогу адвоката не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

         Судом також вирішено долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

         З таким висновком суду першої інстанції погодився і Чернігівський апеляційний суд, залишивши ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2020 року виправдувальний вирок Менського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2019 року без змін, визнавши при цьому доводи потерпілої та прокурора, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними.   

Вирок Менського районного суду від 04 грудня 2019 року набрав законної сили з моменту проголошення ухвали Чернігівським апеляційним судом – 24 липня 2020 року, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Пошук вироку та ухвали суду в ЄДРСР можна здійснити за номером 736/559/19.

помічник голови суду

прес-секретар Комова І.В.